І.3. А скільки ж води потрібно?

При проектуванні систем водопостачання визначення кількості води, необхідної споживачам, – найважливіше завдання. Розрахунок витрат води зазвичай здійснюють при розробці ПКД відповідно до ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування». Власне розрахунок має врахувати всі види водоспоживання, і є достатньо складним.

Загальні витрати на потреби населення в будь-якому населеному пункті пропорційні кількості жителів. Отже, для визначення водоспоживання необхідно знати витрату води одним жителем для його господарсько-побутових потреб – питому норму водоспоживання. Ця величина складається з витрат води для різних цілей і залежить від ступеня санітарно-технічного обладнання місць проживання, благоустрою міста, кліматичних умов тощо. Що вищий ступінь санітарно-технічного обладнання, то більшим буде споживання води.

Згідно з вимогами ДБН, залежно від ступеня благоустрою та кліматичних умов питома середньодобова норма питного водоспоживання може коливатися від 100 до 285 л/добу на одного жителя.

Іншим орієнтиром може стати державний соціальний стандарт, яким встановлено соціальні нормативи користування послугами, відповідно до яких надають пільги та субсидії. Так, для централізованого постачання холодної води (при відсутності централізованого постачання гарячої води) норма складає 4,0 м3 на одну особу на місяць. Із розрахунку на добу це складає 133,3 л на одну особу.

Втім, користування водою із централізованої системи на селі має свої особливості. Практика свідчить, що часто обсяг споживання води із мережі залежить не тільки від рівня благоустрою домогосподарства, а й від наявності криниці. А точніше – від наявності (достатнього обсягу) води в ній. Фактично люди використовують необхідний для себе обсяг води. У той же час за рахунок продовження використання криничної води сільські домогосподарства фактично зменшують обсяг споживання води із централізованої мережі.

Дослідження, проведене 2015 року у громадах одного із районів Вінницької області, де кілька років тому за підтримки DESPRO було створено системи водопостачання, продемонструвало такі результати* (див. у таблиці):

 Категорія споживачів  Споживання води із мережі 
Літній період  Зимовий період 
Одинокі громадяни  28-33  17-33 
Сім’ї (3-4 особи)      77-130 58-77      
 * Узагальнені дані по трьох громадах приблизно з однаковим рівнем соціально-економічного розвитку, а також приблизно однаковою ситуацією з наявністю води у криницях.
При врахуванні можливості використання води із криниць для непитних потреб можна певною мірою здешевити вартість інвестицій у будівництво централізованої мережі за рахунок:
  • зменшення необхідної продуктивності свердловин(и);
  • використання башт меншої ємності;
  • використання труб меншого діаметра для мережі.

Для виконання попередніх розрахунків та визначення орієнтовного водоспоживання можна застосувати спрощену систему розрахунків.
Пропонуємо для прикладу прийняти:
  • кількість мешканців – 500 осіб;
  • норма водоспоживання – 130 л/добу на одну особу (застосуємо державний соціальний стандарт).

Середньодобову витрату води визначаємо за формулою:
Qд = ∑q × N /1000, м3 за добу.
де: q – норма водоспоживання;
N – розрахункова кількість мешканців.
Тоді для нашого прикладу: Qд = ∑q × N /1000, = 130 x 500/1000 = 65 м3 за добу.

Витрата господарсько-питної води не є постійною величиною й міняється за сезонами року. Тому при проектуванні системи водопостачання, крім середньої добової витрати споживаної води, необхідно знати максимальну добову витрату. Цю величину визначають за допомогою коефіцієнта добової нерівномірності.
Для сільських населених пунктів рекомендують встановлювати такі коефіцієнти добової нерівномірності:

Kд max = 1,2 та Kd min = 0,8

Тоді максимальна добова витрата буде становити:

Qд max = Kд max x Qd = 75 x 1,2 = 90 м3 за добу.

Витрата води протягом кожної години також коливається. Ступінь нерівномірності водоспоживання характеризується відношенням максимальної годинної витрати до середньогодинної витрати й називається коефіцієнтом годинної нерівномірності.
Розрахункові годинні витрати води (qг, м3/год.) належить визначати на підставі коефіцієнтів годинної нерівномірності за формулою:

Qг max = Kг max x Qd max/24, м3/год. 

Коефіцієнти годинної нерівномірності водоспоживання Кг потрібно визначати за ДБН, проте для спрощення можна прийняти, що цей параметр дорівнює орієнтовно 2,5.

Тоді:

qг max  = 2,5 x 90/24 = 9,4 м3/год.

Приклад

Спробуймо розв’язати іншу практичну задачу. Використаємо дані, наведені вище.

Умова: Визначити, чи достатньою є продуктивність існуючої свердловини для можливості розширення існуючого водогону та під’єднання додаткових споживачів.

Вхідні дані:
Кількість споживачів, що користуються водогоном зараз, – 500. Кількість споживачів, що додатково приєднаються до мережі, – 500. Продуктивність свердловини за паспортом – 6 м3/год. Лічильники у споживачів, що користуються водогоном зараз, відсутні.
Розв’язання:
1. Приймемо за добову норму споживання державний стандарт щодо соціальної норми – 130 л на одну особу на добу.
2. За вищенаведеним прикладом середньодобова витрата води для 500 мешканців складає 65 м3. З урахуванням і тих, хто користується водою зараз (ще 500 осіб), загальна середньодобова витрата складає 130 м3.
3. Відповідно максимальна добова витрата для усіх споживачів складе 156 м3 (130 м3 × 1,2).
4. Добова продуктивність свердловини складає 144 м3 (6 м3 × 24 год.).
Висновок:
Для існуючої ситуації продуктивність свердловини цілком прийнятна.
Для розширення мережі продуктивність не повною мірою відповідає потребі.
Якщо в середньому потреби у кількості води є достатніми, то у пікові дні води може не вистачати.
Рекомендації:
1. Виміряти реальний дебіт свердловини (можливо, дані паспорта відрізняються від фактичних).
2. Установивши лічильник на свердловині, визначити реальне водоспоживання за певний період. Краще вибирати період найбільшого споживання (як правило, літо, дні тижня – субота або неділя). Перерахувати показники відповідно до нових отриманих даних.
3. Розглянути можливість буріння другої свердловини. Її використовувати можна буде не завжди, а лише при пікових навантаженнях. Друга свердловина може відігравати роль і резервної – її можна використовувати під час проведення ремонтних робіт на першій свердловині, а також при надзвичайних ситуаціях (пожежах).

← Назад    Далі →