ІІІ.3. Дозволи, необхідні для провадження діяльності

Чинне законодавство потребує від суб’єкта господарювання, що надає послугу водопостачання, оформлення низки документів (у разі використання підземних вод).

№  з/п  Найменування дозволу/ліцензії        Обґрунтування необхідності отримання 
1     Дозвіл на спецводокористування      Глава 10 Водного кодексу України, підзаконні акти 
2 Спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування прісних підземних вод       Статті 16, 21 Кодексу України про надра 
3 Ліцензія на провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення      Стаття 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» Стаття 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»
        

ІІІ.3.1. Дозвіл на спец водокористування

Дуже важливим документом для підприємств, діяльність яких пов’язана з експлуатацією водопровідних споруд та систем, є дозвіл на спецводокористування.

Вимога встановлена відповідно до гл. 10 Водного кодексу України: 

Стаття 48. Спеціальне водокористування 

Спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. 

Стаття 49. Право на здійснення спеціального водокористування 

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. 

Нормативно-правові акти, якими регламентовано видачу документів дозвільного характеру по вищезазначених дозволах: Водний кодекс України, Постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №321 «Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», Постанова КМУ від 11.09.1996 р. №1100 «Про Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та перелік речовин, скидання яких нормується». Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України та відповідно до п. 3 «Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженого Постановою КМУ від 13.03.2002 р. №321, видача дозволів на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді та погодженням: 

  • з державними органами водного господарства – у разі використання поверхневих вод; 

  • з державними органами геології – у разі використання підземних вод; 

  • з державними органами охорони здоров’я – у разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних.

 Згідно з п. 4 «Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування» дозволи видають у місячний термін безоплатно з дня подання в установленому порядку клопотання. 

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України та відповідно до п. 5 «Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування» у дозволі на спеціальне водокористування встановлюють ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. 

Згідно зі ст. 70 Водного кодексу України скидання стічних вод у водні об’єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. 

Вимоги до нормування гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, які створюються в процесі виробничої діяльності, визначено «Порядком розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин», затвердженого Постановою КМУ від 11.09.1996 р. №1100.

Схема дозвільної процедури щодо отримання дозволу на спецводокористування у разі використання водних об’єктів загальнодержавного значення

1.    Заявник 

Подає адміністратору відповідного дозвільного центру: 

•заяву затвердженого зразка; 

•пакет документів, визначений регламентом для надання відповідного дозволу. 

2. Адміністратор дозвільного центру 

•Приймає від заявника заповнену заяву та перевіряє наявність повного комплекту документів 

•Здійснює реєстрацію заяви та документів, що додаються до неї 

•Передає заяву та пакет документів до Держуправління охорони навколишнього природного середовища 

3. Держуправління охорони навколишнього природного середовища 

•Реєструє заяву 

•Перевіряє комплектність поданих документів 

•Протягом місяця забезпечує розгляд поданих документів, за результатами якого приймає рішення про видачу відповідного дозволу або про відмову у видачі дозволу (на підставі п. 9 регламенту) 

•Передає адміністратору дозвільного центру оригінал дозволу або документ про відмову у видачі дозволу (лист) 

•Якщо при повторній подачі заяви (з відповідним пакетом документації) було з’ясовано обставини, що суттєво змінюють вихідні дані та умови природокористування, то термін розгляду зазначеної документації складає місяць 

4. Адміністратор дозвільного центру 

Видає заявнику оригінал дозволу або документ (лист) про відмову у видачі дозволу Перелік документів для отримання дозволу на спецводокористування: 

•акт обстеження представника державного управління охорони навколишнього природного середовища; 

•клопотання (бланк); 

•у разі використання підземних вод – погодження Державної геологічної служби або дочірніх підприємств НАК «Надра України» за переліком, який затверджує Міністерство екології та природних ресурсів України; 

•у разі використання поверхневих вод – погодження територіального органу басейнового управління водних ресурсів або обласного виробничого управління водного господарства і меліорації; 

•розрахунок потреби у воді (водоспоживання та водовідведення); 

•ситуаційний план, схема водопостачання та каналізування (в разі наявності) стічних, дощових і талих вод із указаним місцем забору води та скиду стічних вод (завірені підписом та печаткою підприємства);

 •паспорт на свердловину (при наявності свердловини); 

•погодження СЕС (у разі використання підземних вод як лікувальних); 

•інформація про водовідведення (завірена копія договору або інші підтверджувальні документи); 

•витяг із Єдиного державного реєстру. 

Дозвіл на спеціальне водокористування може бути двох видів: 

•короткотерміновий (не більше ніж на три роки), якщо водокористувач скидає у водні об’єкти забруднюючі речовини в такому обсязі, який перевищує гранично допустимий, що його встановлюють територіальні органи Мінприроди; 

•довготерміновий (від 3 до 25 років) – в усіх інших випадках. 

Якщо умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача орган, який видав дозвіл, може продовжити термін спеціального водокористування, але не більше ніж на час дії коротко– або довготермінового дозволу. В такому разі у дозволі ставлять відповідну позначку.

 

Варто пам’ятати За одержання дозволу на спецводокористування та затвердження нормативів, за відповідність нормативам гранично допустимого скидання та умовам, визначеним у дозволі на спецводокористування, а також за видачу технічних умов на під’єднання до перевантажених очисних споруд відповідає керівник підприємства.

 

ІІІ.3.2. Спеціальний дозвіл на користування надрами

 

Цей дозвіл отримують відповідно до Кодексу України про надра (ст. 16. «Спеціальні дозволи на користування надрами»).

 

Підземні води прирівняні до корисних копалин загальнодержавного значення «Переліком корисних копалин загальнодержавного значення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року №827 (у чинній редакції). 

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2008 р. №273. Дія Порядку поширюється на всі види користування надрами. Дозволи видає Мінприроди переможцям відповідних аукціонів.

 

Варто пам’ятати Згідно із Законом України «Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод» від 22.12.2010 р. №2849VI землекористувачам та землевласникам дозволено в межах наданих їм земельних ділянок видобувати без спеціальних дозволів на користування надрами та гірничих відводів підземні води для власних господарськопобутових потреб, централізованого і нецентралізованого водопостачання, господарсько-питного водопостачання (окрім виробництва фасованої питної води) за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м3/добу. Цього разу норму закріпили без жодних обмежень щодо глибини свердловини. Водночас відсутність необхідності отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами для видобування підземних вод на підставі ст. 23 Кодексу України про надра аж ніяк не скасовує необхідності всім, хто видобуває воду, отримувати дозвіл на спецводокористування.

 

На кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки видають окремий дозвіл, термін дії якого не перевищує 20 років. Заявник, який має право отримати дозвіл без проведення аукціону, подає до Мінприроди заяву разом із відповідними документами й обов’язково погоджує питання про надання дозволу з такими органами влади: 

•з Верховною радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними радами, Київською та Севастопольською міськими радами – на користування ділянками надр, що містять корисні копалини загальнодержавного значення, а також ділянками надр, на яких не передбачено видобування корисних копалин; 

•з відповідними районними, міськими, селищними, сільськими радами – на користування ділянками надр, які містять корисні копалини місцевого значення; 

•з територіальним органом Мінприроди; 

•з Держгірпромнаглядом – на геологічне вивчення, зокрема, дослідно-промислову розробку (крім нафтогазоносних надр), видобування корисних копалин, будівництво та експлуатацію підземних споруд, не пов’язаних із видобуванням корисних копалин, наприклад, для захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних і супутніх вод, задоволення інших потреб. 

Рішення про надання дозволу без проведення аукціону ухвалюють протягом 70 днів після надходження заяви разом із повним комплектом документів. Дозвіл видають надрокористувачеві, а його копію та робочий примірник разом із відповідними документами зберігають у Мінприроди. 

У дозволі вказують такі відомості: 

•реєстраційний номер і дата видачі; 

•вид користування надрами; 

•відомості про ділянку надр, яку надають у користування (назва, місце розташування, координати, площа та обмеження щодо глибини використання – у разі потреби); 

•різновид корисної копалини (відповідно до переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого в постанові Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 р. №827, її запаси на час надання дозволу); 

•назва органу, який затвердив (апробував) запаси корисної копалини, дата і номер протоколу (для дозволів на видобування корисних копалин); 

•мета користування надрами; 

•джерело фінансування робіт; 

•особливі умови; 

•відомості про власника дозволу (назва юридичної особи, прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, ідентифікаційний код (номер), місце розташування); 

•відомості про погодження надання дозволу; 

•термін дії дозволу. 

Форму дозволу затверджує Мінприроди. 

Надані йому права надрокористувач не може дарувати, продавати будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі або відчужувати в інший спосіб, зокрема, передавати їх до статутних фондів суб’єктів господарювання, створених за його участю, а також до складу майна для провадження спільної діяльності. 

Щоб продовжити термін дії дозволу на видобування корисних копалин, надрокористувач не пізніше ніж за шість місяців перед закінченням терміну його дії подає до Мінприроди відповідну заяву, вказавши причини його продовження. Якщо йдеться про дозвіл на геологічне вивчення надр, то заяву подають за три місяці перед закінченням терміну дії дозволу. Надрокористувач, який не подав заяви у визначений час, утрачає право на продовження терміну дії дозволу.

 

Перелік документів, які належить подати разом із заявою про дозвіл на користування надрами без проведення аукціону

 1. Копії документів: 

•нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності; 

•нотаріально засвідчені копії установчих документів і довідки про внесення до ЄДРПОУ (для юридичних осіб); 

•копії паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (для фізичних осіб). 

2. Інформація про фінансово-економічні можливості заявника видобувати корисні копалини: 

•довідка заявника про наявність коштів, серед них і позичених; 

•довідки установ банків про розрахункові рахунки; 

•копії балансу та фінансового звіту за минулий або поточний рік за формою 1 і 2, які засвідчив заявник; •довідка про порушення згідно з законодавством процедури банкрутства або ліквідації; 

•довідка про наявність податкового боргу та його величину; 

•пояснювальна записка з характеристикою об’єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки та обґрунтування необхідності використання надр; 

•техніко-економічні показники роботи підприємства за останні два роки (крім новостворених підприємств); програма виконання робіт з опрацювання ділянки надр; дані про ефективність використання та сподівані техніко-економічні показники експлуатації запасів (обсяг капітальних вкладень, річна потужність видобутку корисних копалин, річне виробництво готової продукції); 

•собівартість сировини та готової продукції; 

•відпускна ціна готової продукції, рентабельність, джерела фінансування (у двох примірниках); 

•програма виконання робіт із введення родовища в експлуатацію з зазначенням окремих етапів їх проведення, терміну виконання та джерел фінансування до виходу підприємства на проектну потужність – для підприємств, які починають розробку родовища; 

•каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка – менше ніж одна секунда) з зазначенням її площі (для родовищ підземних вод – координати свердловин); •залишкові запаси корисних копалин на початок поточного року за даними державного балансу запасів;

 •результати хімічного та бактеріологічного аналізу води, одержані не раніше ніж за шість останніх місяців (для родовищ підземних вод); 

•технологічна схема розробки родовища та проект зон санітарної охорони (для родовищ підземних вод); 

•протоколи Державної комісії по запасах корисних копалин (Української територіальної комісії по запасах корисних копалин, центральної комісії по запасах корисних копалин, науково-технічних чи технічних рад) про затвердження (апробацію) запасів у повному обсязі (копії, які засвідчив заявник); 

•висновок Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології, технологічна схема розливання води Міністерства охорони здоров’я (для родовищ мінеральних вод); 

•проект договору про умови користування надрами у двох примірниках.

3.    Графічні матеріали: 

•оглядова карта (масштаб не менший ніж 1:200 000); 

•ситуаційний план із нанесеними межами площі видобування та географічними координатами її кутових точок (похибка – менше ніж одна секунда) у масштабі, який дає змогу перевірити правильність визначення координат; 

•план підрахунку запасів корисних копалин на топографічній основі з нанесеними межами категорій A, B, C і D (за наявності), з контуром ліцензійної площі з географічними координатами кутових точок ділянки надр (похибка – менше ніж одна секунда), а також із лініями геологічних розрізів; 

•гідрогеологічна карта (для родовищ підземних вод); 

•характерні геологічні розрізи з межами категорій запасів та умовними позначками. 

Згідно з додатком №2 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» розмір державного збору за надання спеціального дозволу на геологічне вивчення та видобування підземних питних вод для централізованого і нецентралізованого водопостачання становить 20 неоподаткованих мінімумів. 

Водночас найбільш вартісним елементом у цьому розрізі є підготовка спеціалізованих геологічних матеріалів, зокрема й розвідка запасів підземних вод, та подальше їх затвердження Державною комісією по запасах корисних копалин

 

Рекомендації 

Кожне підприємство, яке експлуатує чи планує експлуатувати систему водопостачання, постає перед необхідністю подавати до державних органів чимало різних документів. Тому варто налагодити систему обліку та надійного зберігання всіх наявних документів. Бажано мати також копії цих документів. Це особливо важливо тоді, коли підготовка, отримання та подання відповідних документів забирають багато часу.

 

ІІІ.3.3. Ліцензія на господарську діяльність із питного водопостачання 

Провадження господарської діяльності суб’єктом господарювання – підприємством питного водопостачання – з централізованого водопостачання (і водовідведення) підлягає ліцензуванню. 

Ця вимога міститься у кількох нормативних актах: 

• у п. 17 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; 

• у ч. 2 ст. 16 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»; 

• у Постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 10.08.2012 р. №279 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення».

 

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (зараз – НКРЕП), здійснює ліцензування суб’єктів господарювання:

 

•які надають послуги (мають намір надавати) з централізованого водопостачання (та/або централізованого водовідведення) в одному чи декількох населених пунктах у межах території однієї області (включно з Автономною Республікою Крим, містами Київ та Севастополь), чисельність або сукупна чисельність населення яких становить більше ніж тридцять тисяч осіб та обсяги реалізації послуг яких із централізованого водопостачання – понад триста тисяч метрів кубічних на рік; 

•системи централізованого водопостачання (та водовідведення), які розташовані на території двох або більше областей 

•підприємств з іноземними інвестиціями, які надають (мають намір надавати) послуги з централізованого водопостачання (та водовідведення).

 

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації –

 

усіх інших суб’єктів господарювання.

 

Чи має отримувати ліцензію фізична особа-підприємець? 

Ліцензійні умови поширюються на суб’єктів господарювання, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють діяльність із забезпечення споживачів централізованим водопостачанням (та водовідведенням). Тобто ліцензуванню підлягатимуть як комунальне підприємство, так і, наприклад, фізична особа-підприємець, незважаючи на те, що, як здається, фізична особа-підприємець не є «підприємством питного водопостачання», оскільки закон оперує саме терміном «підприємство». Оскільки частиною 2 статті 55 ГК України та іншими нормативними актами фізична особа-підприємець визнається суб’єктом господарювання, а будь-який суб’єкт господарювання, який здійснює діяльність із централізованого водопостачання, визнається відповідно до ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємством питного водопостачання, що надає свої послуги за плату (на комерційних засадах), то зрозуміло, що вимоги про ліцензування діяльності з централізованого водопостачання будуть поширюватись і на таку особу (ФОП). 

Отже, на питання про те, чи повинна фізична особа-підприємець отримувати ліцензію на здійснення діяльності з централізованого водопостачання, відповідь буде ствердною: так, має. 

Чи має отримувати ліцензію обслуговуючий кооператив? 

Як зазначалося вище, ОК фактично здійснює водопостачання на умовах самозабезпечення. Причому закон не вимагає від споживачів, які самі надають собі послуги з централізованого водопостачання, отримувати ліцензію на цю діяльність. Отже, закон проводить певну межу між двома способами водопостачання. 

Оскільки ОК – це лише правова оболонка для споживачів, які об’єдналися, щоб самим забезпечувати себе послугами з водопостачання, то логічно було б не вимагати від обслуговуючого кооперативу отримувати ліцензію на водопостачання, якщо споживачами його послуг є лише члени такого кооперативу. Простіше кажучи, держава з її функцією ліцензування, тобто превентивного контролю за надавачами послуг із метою гарантування якісних послуг споживачам, не повинна втручатися у відносини, за яких одні й ті самі особи виступають, з одного боку, як надавачі послуг, а з другого – як споживачі цих послуг. 

На жаль, така позиція не витримана в інших чинних нормативних актах. Так, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не робить винятку для обслуговуючих кооперативів. У ньому зазначено, що вимоги закону поширюються на всіх суб’єктів господарювання, зокрема, на зареєстрованих в установленому законодавством порядку юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності. 

Оскільки обслуговуючий кооператив є юридичною особою, то формально він підпадає під вимоги Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» й повинен отримувати ліцензію на надання послуг із централізованого водопостачання. Проте на практиці дуже часто ОК працюють без ліцензії.

← Назад    Далі →