ІІ.1.3. Забезпечення рівного доступу до водопостачання

ІІ.1.3.1. Право людини на воду

Право на воду 2010 року визнано світовою спільнотою одним із базових прав людини. Це право кожного на безпечну, прийнятну, доступну (у фізичному та економічному сенсі), у необхідній кількості воду для життєво необхідного особистого та домашнього використання, без будь-якої дискримінації.

Водночас право людини на воду не означає: 

Що вода і послуги із водопостачання та водовідведення повинні надаватися для усіх безоплатно Вода та послуги мають бути доступними для кожного. Це означає, що ті, хто спроможний платити, повинні платити. Може бути ситуація, коли найбіднішим громадянам мінімально необхідний об’єм води надають за низькою ціною або ж зовсім безплатно (наприклад, через систему соціального захисту). Потреба у наданні таких субсидій може зменшуватися за рахунок використання економних технологій, адекватної структури тарифів та гнучкої системи платежів для бідних споживачів. 

Що кожне домогосподарство має обов’язково забезпечуватися підключенням до централізованого водопостачання та водовідведення, навіть якщо це фінансово неможливо В умовах недостатності ресурсів право на воду та водовідведення може бути реалізованим через інші засоби постачання води (наприклад, колодязі, свердловини, водорозбірні колонки тощо), що є безпечними та у нормальному стані. 

Що уряд буде звинувачений у нехтуванні правами людини на воду, якщо не матиме ресурсів або потенціалу для забезпечення цього права В умовах браку ресурсів уряд може забезпечувати реалізацію права поступово, але він зобов’язаний уживати конкретних та послідовних кроків у цьому напрямку та має поважати ключові зобов’язання, зокрема й принцип недискримінації. 

Що уряд зобов’язаний забезпечувати водопостачання самостійно Ці повноваження можуть бути делегованими на рівень самоврядування або навіть до бізнесу. Водночас уряд має створювати відповідне регуляторне поле та здійснювати ефективний контроль за наданням послуг для забезпечення дотримання прав людини.

ІІ.1.3.2. Соціальні ситуації

У рамках підходу DESPRO особливу увагу під час планування та виконання проектів приділяють тому, щоб максимально охопити покращеним водопостачанням УСІ без винятку домогосподарства, які потребують такого покращення.

Окремо потрібно розглядати так звані соціальні ситуації. Йдеться про випадки, коли ДГ неспроможні ані зробити фінансовий внесок у будівництво водогону, ані сплатити за підключення (ввід принаймні у двір). 

Ставлення таких ДГ до участі у проекті можна охарактеризувати так: «потребую, бажаю, але не можу». При цьому суб’єктивно такі ДГ можуть оцінювати власні потреби як «не потребую» або своє бажання як «не бажаю». «Скільки мені тієї води потрібно? Може, того відра мені на день і вистачить» – подібні відмови фіксують дуже часто. Людина фактично змушена йти на те, що буде продовжувати користуватися водою із криниці (де її може і не стати у сухий сезон, та й якість такої води об’єктивно на переважній більшості територій України не відповідає стандартам якості питної води). Зазвичай причиною цього є якраз не відсутність потреби, а брак коштів. 

За неможливості фінансової участі, що є однією із умов для приєднання до системи водопостачання, такі ДГ фактично випадають із числа цільової групи. 

Соціальні ситуації треба чітко виокремлювати із інших ситуацій у ДГ, коли відмовляються брати участь у проекті й відповідно фінансово долучатися до нього. Тобто коли ставлення до участі у проекті можна охарактеризувати як «не потребую, не бажаю, хоча і можу». За відсутності сталого водопостачання окремі ДГ налагоджують постачання води для власних потреб за більшменш сучасними технологіями. Це може бути і міні-централізована система, що складається із насосної станції, підвідного водогону до будинку, мережі розгалуження по будинку із підведенням до кухні, туалету, ванної і т. ін. Джерелом слугує та сама дворова криниця або ж індивідуальна свердловина. Господарі при цьому вважають питання водопостачання для них вирішеним, а оскільки такі технології потребували істотних інвестицій, то інші кошти господарі вже вкладати не бажають. І хоча при цьому відкритим залишається питання якості води (переважна більшість ДГ користується водою першого водоносного шару), переконати таких господарів змінити систему на іншу та внести кошти вкрай важко. Часто трапляються випадки, коли через певний час після завершення проекту такі ДГ усе-таки під’єднуються до централізованої системи водопостачання. Варто виокремлювати такі ДГ, і як приклад соціальних ситуацій їх не розглядати. 

На практиці соціальні ситуації виявляти нелегко. Одним із показників може бути рівень доходу ДГ. Водночас визначати рівень доходу (наприклад, середньомісячний) лише за формальними показниками складно. На нашу думку, суто за формальними критеріями визначати малозабезпеченість не варто. 

Обмеженням у визначенні цього параметра є те, що дані про середньомісячний дохід домогосподарств фіксуються, зазвичай спираючись на відповіді мешканців ДГ. Однак, на нашу думку, може існувати розрив між задекларованими в такий спосіб доходами та їх реальними величинами. По-перше, існує певна тенденція до заниження громадянами рівнів отриманих доходів, якщо немає потреби документально підтверджувати такі доходи. По-друге, нерідко громадяни можуть визначати в якості доходу лише заробітну плату (або пенсію) чи подібні види доходів (наприклад, за разову або підрядну роботу). По-третє, неофіційні доходи, що особливо можуть мати місце у сільській місцевості (наприклад, за послуги обробки землі власною технікою, будівельні та ремонтні робіт, вилов риби, здачу в найм житла у курортних зонах тощо), так само як і доходи від ведення особистого селянського господарства можуть взагалі приховуватися або не повідомлятися.


Приклад У межах дослідження оцінки споживачами якості послуги водопостачання (DESPRO, 2012 рік) оцінювалася частка доходу сім’ї, що витрачається на водопостачання. Порівнювалися дані середньомісячного платежу за воду та середньомісячного сукупного доходу родини. Середньомісячний сукупний дохід сім’ї – це обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім’ї з усіх джерел надходжень. Згідно з відповідями представників ДГ, у Вінницькій області середньомісячний сукупний дохід сім’ї становив 1354 грн., а в АР Крим – 1351 грн. Ці дані істотно різняться від даних державної статистики. Так, середньомісячний наявний дохід у розрахунку на одну особу за 2011 рік в цілому по Україні склав 1770,8 грн. За даними DESPRO, середня кількість членів одного домогосподарства у цільових громадах склала 2,77 особи: у Вінницькій області – 2,4 особи, в АРК – 3,1 особи. Отже, із розрахунку на одне ДГ середньомісячний наявний дохід складає в цілому 4911 грн., а по регіонах: в АРК – 5472 грн., у Вінницькій області – 4250 грн. Як бачимо, різниця між власною оцінкою та статистикою більша ніж у три рази.


Довідка: 10-12% населення країни перебуває за межею бідності, ще 12-15% – люди, які перебувають недалеко від межі бідності, не дотягують до середніх громадських стандартів (дані Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України – http://dt.ua/ UKRAINE/za-mezheyu-bidnosti-perebuvayekozhen-desyatiy-ukrayinec-132069_.html). 

Тому, знову ж таки із практики, визначення соціальних ситуацій у селах відбувається за принципом: «у громаді знають, хто є хто». 

Рекомендований порядок вирішення питань доступу до водопостачання ДГ із категорії соціальних ситуацій 

1. Група управління проектом аналізує потреби та можливості усіх домогосподарств щодо участі у проекті. Результати цього аналізу заносять у таблицю даних щодо оцінки спроможності ДГ щодо участі у проекті (Таблиця 1). 

2. Критерії віднесення ДГ до категорії тих, у яких існують соціальні ситуації, встановлюються Групою управління проектом та погоджуються на загальних зборах громади. 

3. Відповідно до встановлених критеріїв Група управління проектом здійснює збір інформації та даних щодо потенційних соціальних ситуацій, аналізує отриману інформацію та дані, формує попередній список домогосподарств для віднесення їх до категорії соціальних ситуацій. 

4. Рішення щодо віднесення домогосподарств до категорії соціальних ситуацій для цілей виконання проекту приймається загальними зборами громади, із обов’язковою фіксацією цього рішення у протоколі. 

5. Рішення про повне звільнення чи про узгоджений із конкретним домогосподарством розмір фінансового внеску у виконання проекту приймається загальними зборами громади із обов’язковою фіксацією цього рішення у протоколі. 

6. При неприйнятті загальними зборами рішення щодо соціальних ситуацій або при явному неврахуванню інтересів ДГ, які за об’єктивними ознаками мають належати до категорії соціальних ситуацій, рішення щодо соціальних ситуацій може прийняти місцева рада (чи виконком). При цьому орган місцевого самоврядування, який прийняв рішення, має право визначити у межах бюджетного фінансування частку коштів, що спрямовуватиметься на покриття внеску на будівництво та/або на оплату підключення ДГ до системи водопостачання за ДГ із категорії соціальних ситуацій. 

Віднесення домогосподарств до категорії соціальних ситуацій означатиме, що такі домогосподарства будуть обов’язково підключені до системи водопостачання (щонайменше ввід у двір – розподільчий колодязь, вузол обліку, кран), незалежно від розміру їхньої фінансової участі у проекті чи при повному звільненні від фінансового внеску.

Таблиця 1

Дані щодо оцінки спроможності домогосподарств щодо участі у проекті водопостачання

1.    Загальна кількість домогосподарств, що входять до території виконання проекту, з них:    
1.1. Кількість домогосподарств, що беруть фінансову та нефінансову участь у проекті та БУДУТЬ підключені до мережі водопостачання;  
1.2. Кількість домогосподарств, що НЕ БУДУТЬ підключені по завершенні реалізації проекту, з таких причин:  
  а) хочуть побачити результат і планують підключитись після реалізації проекту; 
  б) мають фінансову можливість, але їхні потреби у воді забезпечені індивідуальними джерелами; 
  в) заявлять про відсутність фінансової можливості зробити внесок із будівництва та оплатити підключення, з них: 
є фінансово спроможними* оплатити будівництво та індивідуальне підключення;   
спроможні оплатити лише індивідуальне підключення*;   
неспроможні* ані зробити внесок у будівництво, ані оплатити індивідуальне підключення, з них:   
  одинокі чоловіки;
одинокі жінки;
одинокі жінки з малолітніми дітьми;
сім’ї
багатодітні сім’ї 

               * за неформальною оцінкою робочої групи з управління проектом 

← Назад    Далі →